квапити — плю, пиш; мн. ква/плять; недок., перех. і без додатка. 1) Спонукати кого небудь робити щось швидше; підганяти. 2) у що, діал. Пхати … Український тлумачний словник
квапити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
галити — лю/, ли/ш, недок., діал. Квапити … Український тлумачний словник
гарячити — чу/, чи/ш, недок., перех. 1) Сильно збуджувати; зогрівати. 2) Квапити, підганяти … Український тлумачний словник
заквапити — плю, пиш; мн. заква/плять; док., перех. Почати квапити … Український тлумачний словник
кваплення — я, с. Дія за знач. квапити 1) і квапитися … Український тлумачний словник
наглити — лю, лиш, недок., перех., діал. Квапити; підганяти … Український тлумачний словник
підстібати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Пристібати до чого небудь знизу або збоку. 2) розм. Підганяти, стьобаючи чим небудь гнучким. || перен. Квапити, змушувати швидше діяти … Український тлумачний словник
підстьобувати — I ую, уєш, недок., підстьоба/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Стьобаючи, підшивати під що небудь. II ую, уєш, недок., перех. Стьобаючи час від часу, примушувати швидко бігти. || перен. Квапити, спонукуючи робити що небудь швидше, краще … Український тлумачний словник
приганяти — I я/ю, я/єш і приго/нити, ню, ниш, недок., пригна/ти, прижену/, прижене/ш; наказ. сп. прижени/; док. 1) перех. Підганяючи, примушувати кого небудь іти, приходити кудись. || Підганяючи, приводити куди небудь (звичайно худобу). || Спрямовуючи рух… … Український тлумачний словник